Читав оце нині журналі в tokach про садочок в Ужгороді біля базару (того, що коло Білочки)) І подумалося, що в кожному місті є багато таких культових місць для різноманітних зустрічей. От в моєму місті до таких зараховується Стоматолог і зєльонка, колись в давні часи ше було одне просто МЕГА місце, котре в народі називалося пательня, але згодом успішно було забуте прийдешніми поколіннями)) До чого це пишу - напишіть про такі місця у ваших містах, цікаво просто дізнатися)))

Їхав я теперка ввечері домів маршруткою. Замахарий такий, шо то просто гайки. Поруч на задньому сидінні примостилося два хлопи із запахом ше несформованого перегару: в одного в руках пляшка горілки і пластиковий стаканчик, у іншого - фанта і пластиковий стаканчик відповідно. Протягом певного часу вони зосереджено змішують обидві рідини спершу в одному, а згодом у іншому стаканчику. Тут один з них говорить: "Пєтя, то всьо хєрня, шо там твориться, главне - це взаімопоніманіє!" І не змовляючись синхронно випивають. От як виглядає настаящє взаімопоніманіє))))

Дякую деяким своїм друзям, що можуть зробити приємні речі без приводів і особливих дат

Цю забавку вперше запримітив у 0navaho0
Ви лишаєте в коментах мені повідомлення будь-якого змісту, а я засипаю вам цікаві питання
Маєте відповісти у своєму журналі та скинути мені посилання на вашу відповідь. І так далі))
наступне отримав від ania_babych :

1. 28 чи 15 ?
2. сорока чи ворона?
3. страшне чи сумне?
4. теперішнє чи майбутнє?

що ж сказать? Поїхали!!!
1. тут в мене відразу пару варіантів:
1.1. В дитинстві вчився у двох школа спершу в 15, а потім у 28. вони так поруч на одному подвір'ї знаходяться. Я досі не вирішив, котру люблю більше)))
1.2. скоро 28, але по життю впевнені 15))

2. Сорока! Вона окрім того, що чорна, то ще і білі боки має, і ще новини звідусіль притягує всім. А ворона тіко шось недобре каркає
3.  ліпше, щоб страшно- це не так суино і скороминуще.
4. Майбутнє тут і варіантів особливих немає. Майбутнє - це щоб джити, а минуле - це щоб згадувати)))
Пишіть таваріщі, отримаєте неодмінно свою порцію питань)))

"Життя - не така вже і смертельна штука, воно теж іноді лажає і недопрацьовує в обороні, і навіть якщо зараз воно обклало нас з усіх боків і намагається додавити, мов команду, із якої вилучили ключових гравців, все одно - потрібно спробувати, потрібно грати до кінця, підставляючись під його удари, в сподіванні на те, що одного разу воно таки промахнеться. Адже за великим рахунком у нас із життям рівні стартові умови, рівні показники, приблизно рівна статистика ударів у площину воріт і володіння м'ячем. Ось навіть зважування показує, що життя - такий самий напівтяж, як і ти, так що можна поборотись, життя - це такий самий побитий лузер у червоних боксерських трусах до колін. Просто у нього кращі промоутери..."

От в мене так буває, що я часто стаю причиною різноманітних непоняток. Ну в мене така специфічна особливість організму. Не то, щоб воно мене мучило, але осадки постійно є якісь і переважно неприятного характеру. Ну загалом не в тім печаль, я думаю, що точно не в тім, я просто впевнений в цьому. печаль в мене явище швидкоплинне і ненав'язливе - це позитивна особливість мого організму. ну я вірю, що позитивна
Напишу вам один діалог, точніше його закінчення. Трапилося тако. Читайте.

-я тя наберу зараз, візьми трубку, оК?
-ні
-ай-яйяай)
-ти мене розсмішив своїм ай-яйяай)
-ти ромашки любиш?
-так
-много?
-ти про цукерки?
-лісіца, все ти знаєш
-я про польові
-ти хочеш викосити поле???)))
-канєшна, да!!! восени викосити поле ромашок - це моя мєчьта!
-смішний))
-нє)) трошки розчулений)
-піду завтра куплю квитки
багато
І поле викошу канєшна)))
-а нашо багато?)
-мені, щоб до тебе приїхати, треба як мінімум 2))
а два - це множина)
-аааа)))
-і ше одно - кафе. де у вас Шарапов і Жеглов були намальовані ше діє?
-а того кахве вже давно нема
-печально(
-ага
-да. я за кафе абідна даж, так там і не побував)
-ну його вже багато років немає.
тепер там челєнтано

Думав ше шото написати, але не напишу. тобто зараз не напишу. а ви можете написати)))
Дякую всім за вніманіє

Інколи дістаєш з полиці книжку, відкриваєш і бачиш таке:

"І навіть не зателефонуєш їй при нагоді;
тому що іноді варто померти, аби зрозуміти,
що це й було життя,
і тому що слід іноді стулити повіки, щоби побачити
з якого боку сновидіння ти знаходишся;
і після зміни погоди знову підійметься тиск
від якого лускаються капіляри
в очах випадкових метеликів
й стає теплішою її шкіра,
від якого вода в її кранах і посуді
перетворюється на кров
і вона знову цілий день не може
ані приготувати собі чаю,
ані зварити кави... "

Будуть присутнім на книжковому форумі в одному відомому західноукраїнському місті, звела мене доля з непересічною писатєльніцою однією українською, творєнія котрої в мене викликають приємні відчуття. Так-от ця пані підписала мені книгу одну інтєрєсну словами: "Ласкаво просимо до фемінізму!" Я канєшно не очєнь люблю прєдставітєльніц згаданого жанру, однако в даном творєніії знайшов кілька інтєрєсних моментів за і проти. ось:

"Отже:Якщо жінка назве чоловіка ідіотом, він попросить у неї вибачення.
Якщо чоловік назве жінку ідіоткою, він отримає по пиці.
Якщо жінка працює - це її заслуга.
Якщо чоловік працює - це його найперший обов'язок.
Якщо чоловік не працює, то він ганчірка.
Якщо жінка не працює, то вона виснажена домашньою роботою і не отримує за це ні краплини вдячності.
Якщо жінка не платить за себе в ресторані, значить, вона згодна, щоб її пригостили.
Якщо чоловік не платить за себе в ресторані, він альфонс і ганчірка.
Якщо жінка не хоче займатися сексом, то в неї болить голова.
Якщо чоловік не хоче займатися сексом, то він бездушна сволота.
Якщо жінка стежить за собою, то вона справжня жінка.
Якщо чоловік стежить за собою, то він гей.

Проте не треба забувати і про те, що:
Якщо чоловік вимагає порядку, то він мужик що треба.
Якщо жінка вимагає дисципліни, то вона незадоволена стерва.
Якщо чоловіку не подобається якась жінка, - цн його особиста думка.
Якщо жінці не подобається якась жінка, то це звичайна жіноча заздрість.
Якщо чоловіку не подобається якийсь чоловік, це його собиста думка.
Якщо жінці не подобається якийсь чоловік, значить, вона його хоче, а він її - ні.
Якщо чоловік фліртує з жінкою, то вона йому подобається.
Якщо жінка фліртує з чоловіком, то вона геть втратила сором.
Якщо чоловік говорить, то йому є що сказати.
Якщо жінка говорить, то їй хочеться поговорити."

Jnfrt-jn

Ніколи в житті я не мав особливо трепетних почуттів до кави. Пив її час від часу в різних компаніях різних закладах і при різних емоціях. Цей тиждень кардинально змінив моє ставлення до цього напою, особливо до тієї варіації, котра з корицею. Тому й тиждень видався кавово-корицевий. дякую ania_babych !

прийшла до мене нині мисль, що не погано було б розказати загалу чим я тут жив останнім часом. Так-от:
1.Змінив роботу.
2.Змінив машину.
3.Громадянство не змінив (і не змінюватиму!!)
4.Славське-рок - весела забавка.
5.Не стало Пелиха і Кузі.
6.Я нарешті дізнався шо таке вассабі.
7.Апять))
У випадку певних непорозумінь звертайтесь))

Скажіть, а ви коли дивитеся на місяць, розрізняєте очі, ніс і рот на його "обличчі"?

Ненавиджу щось комусь пояснювати особливо, коли пояснень від тебе вимагають. Ну які в біса пояснення, я ж не телевізор...
Якого милого вам не сидиться і кортить пхатися в чуже життя. Живете своїм - на здоров'я, я вас не знаю і не ставте незручних запитань, бо отримаєте незручні відповіді...
No pasaran

Часто можна почути скарги, що вічно не вистачає часу для чогось. Щось не зробив, не прочитав, не придумав, не вивчив, а знаєте, просто не вистачило часу. А якщо згадати чим займався - та блін, пив пиво, їв цукерки, сидів у Неті, катався тролейбусом, спав і ще хрін зна що, а часу одно не вистачає. просто абзац!!!

В кожного в рідному місті є якась улюблена вулиця. Впевнений, що у вашому ви таку теж маєте. От в Рівному люблю я вулицю Шопена. Багато хто не на з місцевих про її існування, але тим не менше. Я люблю її, бо тут надиво затишно і спокійно, незважаючи на те, що це центр. А ще колись там була наукова медична бібліотека. Тепер її нема. а жаль, гарний був заклад. Так до чого я веду. давно вже я на цю вулицю не заходив, ну просто маршрути мої лягали іншими місцями (чи просто почитай попередній абзац))), а нині от пройшовся і дивно якось стало. Це не можна якось описати, просто дивно. Знаєте тут все катастрофічно змінилося. Швидко і невідворотньо... Пройшов нею і подумав, що треба шукати нову вуличку Шопена... знову абзац...

А ще трохи ностальгії було нині. Доброї такої, під Уму Турман.

П.С. при нагоді завітайте до Кіровограда.

є в нашому місті таке місце, котре в народі іменують п'ятачком. Це там міняють всілякі валюти, ну певно, в кожному місці воно таке є. Так-от випадково нині туди забрів і офігів. кКілька десятків дядьків і тіток тараторять зі скляними очим свої мантри долари, рублі, євро; рублі, долари, євро; єврорублідолариєвродоларирублідолариєвродоларирублі АААААААААААААААА! і це все суцільнозв'язним текстом. Лячно стало. Вони схожі на прихожан котроїсь секти. у всіх є обов'язковий атрибут - пачка грошей і сумка на плечі. не вистачало тільки, щоби хтось вигукнув - ПРОСИМО ДО РАЮ, ЛЮДИ ДОБРІ, ПРОСИМО ДО РАЮ! таке....

Хочу скоренько продати свій старенький білий ВАЗ-2103, 1982 року випуску. Ціна - 2100 американськими паперами. Кого цікавить, або хто може допомогти, пишіть. Дякую зарання

Дістало нині це питання! Пішов нині прогулятися містом, просто пройтися після напруженого робочого дня. Єдине чого хотілося - кави і не зустріти нікого із знайомих (це вже друге). А вони мене на кожному кроці таки зустрічали. І всі повально ПРИВІТ! ЯК СПРАВИ???? і якого, питається, хріна в четвер ввечері, 11 грудня 2008 року, всіх різко почали цікавити мої справи?

Інколи, знаєте, маю настрій непересідальний. Інколи, знаєте, бувають моменти в житті...

Не було в мене вдома, значить, Нету 2 дні. Ну просто кабельок в дверях перетисло і все - капєц. пацанчики із сервісної служби провайдера 75 грн. просять за усунення біди. А я тут пошаманив 20 хвилин ножем і ізолентою і все путьом)))) Отакі очумєлиє руки виходять)))

Ой, ви знаєте, вчора поїхав до Луцька, щоби послухати СКА від Жадана і Собак у космосі. Сєрога, канєха не підвів, драйву було під зав'язку, а Собаки у космосі - ще ті собаки.
море позитивних емоцій....
навіть дивно, спершу нічого особливого
але чомусь море позитивних емоцій...

На цьому тижні в мене здибанка із Жаданом. Цього разу в Луцьку. Знову поговоримо про жизнь, про її прєлєсті, про всі фішки, які не встигли розрулити, про людей. котрі з нами є і про тих, кого з тих чи інших причин з нами немає; про жінок, про їхні запльоти, котрі нам важко зрозуміти і про наші вибрики, про шкідливі звички і розвиток фізкультурного руху в окремо взятій Україні, про бомбардування і війни, про часи неприємні, про ностальгію і соціалізм, про Мао, про дао кожного, про всілякі перепетії і непроханих гостей, про недосипання, про похмільні синдроми, про Укрзалізницю, про допінг-контроль на вході і т.д. Розмову приправимо, як завжди, пивом. Кожен за своїм столиком...    

 

         Коли надворі твориться повне паскудство у плані погоди, настрій нижче фарватера, дзвонити особливо нікому і загалом у житті проглядається помітно прогресуючий напряг мене завше тягне на вокзал. В моєму місті то певно єдина споруда, котра збереглася у первісно-радянському стилі до наших днів, абсолютно уникнувши так званої європеїзації чи то благоустрою, чи як так воно ще називається.  з невідомих мені причин цей заклад мене завжди притягував. Тут просто по-особливому: колії, повільні маневрові тяглики, всі метушаться, поспішаються, дехто плаче, дехто навпаки, характерні тітоньки у довідковій і квиткових касах, підозрілі подорожні, бомжі і цигани, всілякі навіжені, загалом нормальних людей тут дуже мало. в принципі в цьому певно і є найбільший плюс. Можна сісти в котрусь приміську електричку і на півгодини випасти із життя. А потім так само зненацька повернутися. Тільки вже із загостреним почуттям рівноваги... внутрішньої рівноваги....

П.С. А ще на вокзалі завжди присутній мій улюблений запах - вугілля у тамбурах...